Укpaїнка: Я пuшу це на прохання мами. Рeaнімація, терапія… це те, про що мама точно знає з їхнього з татом досвіду…

Маму сьогодні виписують з лікарні. Тато ще побуде, але все ж вже не в реанімації, а у звичайній палаті.

Величезна вдячність київській клінічній лікарні #12 на Підвисоцького, де лікуються мої батьки. Реанімація, терапія, неврологія — це те, про що мама точно знає з їхнього з татом досвіду.

Професійна допомога, людяність, догляд, ставлення усього медперсоналу, навіть їжа смачна. З важливого — нам не доводилось збирати по Києву ніяких ліків. Терплячі відповіді про стан тата стільки разів, скільки просили, коли він був у реанімації.

До речі, тато каже, що серед інших важливих факторів, щоб звідти вийти, — виконувати кожне розпорядження і кожне слово лікарів.

 

І розповідала про залежність між одужанням, сатурацією, стресом, і, наприклад, поганими телефонними дзвінками з дому.

А потім були лекції про ковід, можливі довші його наслідки — і, головне, чого їм не лякатись.

Це взагалі якийсь інший світ для людей, травмованих радянською каральною медициною.

Я рада, що її вже виписують ще й тому, що я її знаю.
Вона, ще сама не прийшовши до тями, вже почала допомагати всім на сусідніх ліжках, палатах, поверхах.

 

Але лікарі падають. Просто падають з ніг.

І тут лише крик про більше кисню і місць в реанімаціях не допоможе

Їм і нам допоможе те, щоб було менше хворих і важких хворих.

Батьки вакциновані, раптом що. Лікарі їм за це дякували. Що допомагали рятувати себе.

Тетяна Трощинська

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *